Йшла додому,на обличчя падали важкі і холодні краплі.Нічим не прикривала обляччя,навпаки,підставляла його під той небесний душ.Так смішно було і весело.Краплини лоскотали щоки,мочили волосся,капали з носа.Прохожі поглядали на мене з-під чорного парусину своїх парасольк і не розуміли мене,можливо,думали про те,що я здуріла чи хочу захворіти.
А мені прикольно було.Стрибати між калюжами,як якийсь м"ячик,повторювати слова пісні,що лунали у навушниках і йти під дощем.
Бо він справжній.Справжній весняний дощ!